При розірванні шлюбу, між подружжям часто виникають майнові питання. У разі існування розбіжностей, один із подружжя може подати позов до суду про розподіл майна, нажитого під час шлюбу або спільного співжиття. Суд розглядає ситуацію кожної сім'ї індивідуально, беручи до уваги різні фактори. Тому, досить важко передбачити наперед яким буде рішення суду, але важливо знати про свої законні права і про те, на що можна розраховувати.
Згідно зі статтею 1400 Цивільного Кодексу Греції:
Якщо шлюб розірвано або анульовано, а майно чоловіка чи дружини з моменту укладення шлюбу збільшилося, інший з подружжя, якщо він зробив будь-який внесок у приріст майна, вправі вимагати відшкодування тієї частини приросту майна, що зумовлена його власним внеском. Вважається, що цей внесок становить 1/3 від приросту, якщо не буде доведено, що внесок був більшим чи меншим, або взагалі був відсутній.
Попередній пункт застосовується так само і в разі роздільного проживання подружжя, яке триває понад три роки.
Приріст майна не включає в себе те майно, яке було отримано чоловіком чи дружиною в дарунок або в результаті успадкування, а також в результаті розпорядження майном, отриманим з цих джерел.
Згідно з вищезазначеною статтею Цивільного Кодексу Греції, передумови для пред'явлення претензій на майно, придбане в шлюбі, є такими:
розірвання/анулювання шлюбу/договору про співжиття або роздільне проживання подружжя протягом 3 років,
приріст майна одного з подружжя в період шлюбу,
внесок іншого з подружжя у приріст майна.
Що вважається внеском у приріст майна?
Внесок одного з подружжя може бути як безпосереднім, так і опосередкованим. Безпосереднім, вважається внесок чоловіка/дружини шляхом надання фінансової допомоги або шляхом надання своєї праці в бізнесі іншого з подружжя, що призвів до зростання його активів. У той час, як опосередкований внесок - це коли чоловік/дружина не надавав/-ла фінансової допомоги або своєї праці, але полегшував/-ла іншому з подружжя розвиток його бізнесу шляхом морального заохочення та підтримки (наприклад, доглядаючи за дітьми або виконуючи всі хатні справи) для того, щоб другий з подружжя мав необхідний час для ефективнішого виконання своєї роботи та, тим самим, збільшував свої активи.
Строк пред'явлення претензії становить два роки з моменту розірвання/анулювання шлюбу або договору про співжиття.